01-11-2010 00:01 (ссылка)

Tатьяна

РОЗЛУКА-ОСІНЬ

РОЗЛУКА-ОСІНЬ БЕЗ ВАГАНЬ, БЕЗ КАЯТТЯ
ЖБУРНУЛА ЗРАДОЮ МЕНІ У СПИНУ,
ЗАЛИЛА БРУДОМ ЧИСТЕ ПОЧУТТЯ,
РОЗДЕРЛА БІЛИЙ СВІТ НАПОЛОВИНУ.

РОЗЛУКА-ОСІНЬ БЕЗ ДИМУ, БЕЗ ВОГНЮ
ЛЮБОВ МОЮ БЕЗЖАЛЬНО СПОПЕЛИЛА,
ХОВАЮЧИ У ПРИГОРШНЯХ БРЕХНЮ,
ТЕБЕ УКРАЛА, А МЕНЕ УБИЛА....

ЛІДІЯ ЛЛМ

Метки: украинская поэзия

Рейтинг

09-01-2010 22:23 (ссылка)

Tатьяна

РОЗКАЖУ ТОБІ ДУМКУ ТАЄМНУ...

Розкажу тобі думку таємну,
Дивний здогад мене обпік:
Я залишуся в серці твоєму
На сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
Сотні вражень, імен і країн,-
На сьогодні, на завтра, назавжди!-
Ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й повік.

Ліна Костенко

Метки: украинская поэзия

Комментариев: 2

Рейтинг

09-01-2010 21:53 (ссылка)

Tатьяна

* * *

КАРТИНКА

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
є хтось такий, як невтоленна спрага.

Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.

Ліна Костенко

Метки: украинская поэзия

Комментариев: 1

Рейтинг

09-01-2010 20:56 (ссылка)

Tатьяна

ВОНА ПРИЙШЛА

КАРТИНКА

Вона прийшла непрохана й неждана,

І я її зустріти не зумів.

Вона до мене випливла з туману

Моїх юнацьких несміливих снів.

Вона прийшла, заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,

Такою ніжною і доброю була.

І я не чув, як жайвір в небі тане,

Кого остерігає з висоти…

Прийшла любов непрохана й неждана —

Ну як мені за нею не піти?

Василь Симоненко

Метки: украинская поэзия

Рейтинг

09-01-2010 16:54 (ссылка)

Tатьяна

НЕСКАЗАНЕ ЛИШИЛОСЬ НЕСКАЗАННИМ

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Ліна Костенко

Метки: украинская поэзия

Рейтинг

08-01-2010 13:25 (ссылка)

Tатьяна

Зимовий вечір, памороззю вкритий…

Зимовий вечір ,памороззю вкритий,
Малює ніч на запітнілім склі.
Згорає свічка, кава не допита
В маленькому горнятку на столі.

Немилостиво тиша тисне в вуха,
Мовчить неначе бовдур телефон.
Лише годинник маятником стука,
Долаючи секундний марафон.

Завис навколо сум і - порожнеча.
Стоїть дрібних умовностей бар’єр…
Чому не ти, а цей холодний вечір
Мені свої обійми розпростер?

Не клич мене, бо я не повернуся.
Лишились разом – я й моя зима.
Крижинкою на друзки розіб’юся -
Ось так - була, а вже тепер нема.

Зимовий вечір, памороззю вкритий,
Став візерунком на холоднім склі.
Згоріла свічка, кава не допита
В маленькому горнятку на столі.

Серафима
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142647)

Метки: украинская поэзия

Комментариев: 1

Рейтинг

12-01-2009 00:17 (ссылка)

Tатьяна

Очима ти сказав мені: люблю...

Для Вришечки...

Метки: украинская поэзия

Комментариев: 5

Написать комментарий

Рейтинг

11-01-2009 23:52 (ссылка)

Tатьяна

Двори стоять у хуртовині айстр

Для подружки Вришечки...

Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка рожева й синя хуртовина!
Але чому я думаю про Вас?
Я Вас давно забути вже повинна.
Це так природно – відстані і час.
Я вже забула. Не моя провина, –
то музика нагадує про Вас,
то раптом ця осіння хуртовина.
Це так природно – музика і час,
і Ваша скрізь присутність невловима.
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка сумна й красива хуртовина!
(Ліна Костенко)

Метки: украинская поэзия

Комментариев: 4

Написать комментарий

Рейтинг

06-01-2009 22:47 (ссылка)

Tатьяна

ВІРШІ

***
Ти знаєш, що ти - людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди -
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе -
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба -
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі - людина,
І хочеш того чи ні -
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.

***
Найогидніші очі порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші дурні вельможні,
Найпідліша брехлива сльоза.

Найпрекрасніша мати щаслива,
Найсолодші кохані вуста,
Найчистіша душа невразлива,
Найскладніша людина проста.

Але правди в брехні не розмішуй,
Не ганьби все підряд без пуття,
Бо на світі той наймудріший,
Хто найдужче любить життя.
(Василь Симоненко)