З Днем Народження,рідна матусю
Привітати,я хочу тебе
Найдорожча у цілому світі
Ясне сонечко,що вранці встає.

В тебе очі найкраші у світі
В тебе руки немов два крила
Діточок до грудей пригортала
І бажала нам щастя й добра.

А сама у щоденних турботах
І спочити не мала коли
Все робота,робота,робота
За роботою й збігли роки

Ми нестанем роки рахувати
Порахують зозулі за нас
Матусю,я хочу тебе привітати
Поклонитись тобі до землі

Й побажати міцного здоров"я
Довго,довго на світі живи
Нехай сонечко в небі сіяє
І щебечуть для тебе птахи!!!
Н.Вовк.

	как хорошо у дома!!! отдыхаю.....

Зимушка ,зимушка
Зимушка зима
Серебром искристым
Сеяла луга

В шубки одевала
Деревья в лесу
Гостью ожидала
Подругу Пургу!

Мороз через речку
Выстроил мосты
На окнах домов
Развесил холсты

Вечером резвились
Зима и Метель
Снегом бросались
У старый плетень.

Із золотою калитою
Танцює осінь у дворі
А в небі тонкою стрілою
Летять птахи у вишині.

На землю падають зірниці
І на ліса, і на поля
А верби ніби чарівниці
Стоять мрійливо край села.

Туман немов лохнатий мішка
Вмостивсь на бережку ріки
І лащить й ніжить його нічка
Ще теплим дотиком руки.
Н.Вовк.

Шальная Ночь в обятьях Листопада,
В груди ее неистовый огонь,
Под звуки осени,и феерверки звездопада
Она отдаст ему, свою любовь!!!
Н.Вовк.

Цветет черемуха весной
И соловей поет не умолкая,
В высоком небе месяц золотой
Березку с дубом в поле повенчает

И вместо тысячи свечей
Зажгутся звезды в синем небе,
И белым пухом с тополей
Дорожку выстелит им ветер

Так пой же, пой же, соловей
Любовью наполняй нам души,
И пусть весеннею порой
Шальное счастье нас закружит!!!

По небу журавли летят
Возвращаются в края родные
Из высоты; Курлы,курлы; кричат
Увидав заветные места, святые.

Я птицей бы летела в небеса
Раскинув два крыла, под синим небом.
Летела бы туда, где вечная весна,
Где все благоухает майским цветом.

Где птицы день ,и ночь поют,
Где радуга красуется у речки,
Где месяц с утренней звездой,
Качаются на тонких ветвях ивы.

Летела ,бы на встречу к той весне,
Даря с небес надежды безмятежность
Я, журавлиным криком, отзовусь к тебе,
И попрошу; Храни, любовь и верность;!.
Н.Вовк.

Бриллиантовое лето
Переливов семицвет
Накрахмаленное небо
Перламутровый рассвет.

Ветерок шальной резвится
Спозаранку у ручья
Ну никак ему не спится
Вот такая кутерьма.

И камыш не умолкая
Шебуршит,шуршит,шуршит
И волна с волной играя
Вновь до бережка бежит.

Только Ива молчаливо
Ждет ,кого то у пруда
Ну, а Солнышко игриво
Смотрит в речкины глаза.
Н.Вовк.

Своїм коханням ,ти мене зігрів
Й весна прийшла у моє серце
Світанок маками жеврів, Та ,я все думала про тебе.

І соловей пісні співав,
І медом пахли твої губи,
А ти мене все цілував,
І знов сплітались наші руки.

Не відпущу уже тебе
Без тебе жити, я не зможу
Віддала серце я своє
Візьми , прошу і мою душу!
Н.Вовк.

Розквітає у лузі калина
І щебече в саду соловей
Тільки серце моє сумує
Без твоїх волошкових очей.

Там у небі високім ,хмаринку
Носить вітер на дужих руках
Й розстелає барвисту хустинку
Весна рання в садах і полях.

І кохання моє мов веселка
Різнобарвно розквітло в душі
Я закохана ніжно й безмежно
В волошковії очі твої.
Н.Вовк.

Мати калину посадила на весні
Мати калину поливала вечорами
Минули роки й в білому вбранні
Вона квітує біля маминої хати

Радіє мати"От краса!.
А восени і ягідки дозріють"
І гілля ніжить, мамина рука
А в маминих очах,сльозинки дві бриніють!
Н.ВОВК.

В имени твоем зари поцелуй
Дыхание цветов,и шепот ветра
След от тумана павшего в Акуй
И брызги ликующего рассвета!
Н.Вовк.

Пахне матіола у саду
Медом пахнуть в лузі трави
Туман стелить срібну пелену
В якій буде нічку колисати.

У високім небі ясні зірочки
Місяць водить з ними хороводи
Край стежини диво...світлячки
Завели гучні,нічні розмови.

Пахне матіола у саду
Запахом чарує та дурманить
По стежині росяні іду
Я іду світанок зустрічати.
Н.Вовк.

Я знаю, ты ко мне вернешся
Ты знаеш,я тобой дышу
Губами губ твоих коснувшись
Я тихо прошепчу " :Люблю"

Не надо жизни мне без света
Не надо злата , серебра
Душа моя она бессмертна
Но без твоей души мертва

И я тоскуя,обнимаю
Тонкую,иву, у пруда
Я, знаю,знаю, точно знаю
Что я дождусь,дождусь тебя.
Н.Вовк.

	«Нет ничего продолжительнее времени, так как оно - мера вечности; нет ничего короче его, так как его недостает для всех наших начинаний. Все люди пренебрегают им и все сожалеют о его утрате». Вольтер

Украіно.моя Украіно!
Ти калина ,що квітнеш в саду!
Украіно .моя Украіно,
Я пишаюсь тобою,.й люблю.

Я милуюсь,як сонечко сходить
У полях де пшеничка в росі
Я милуюсь,як пісню почую
Що співають в садах солові

Ти прекрасна в любу пору року
Твоім чарам немає кінця
Й яке щастя вернутись додому
І напитись води з джерельця

Та пройтися по рідні стежині
Що до шлоли водила мене
Та вклонитися рідній хатині
Де дитинство минуло моє

Я закажу і дітям й онукам
Украіну,.як матір любіть
Щоб могли ви пишатися нею
Поважайте іі й бережіть!!

Вертаюсь додому, іду на впростець
Стежками, якими в дитинстві ходила
На стежці поріс духмяний чебрець
Трохи далІ квітує червона калина.

Усе тут до болю і рідне й святе
Стежина,,криниця і мамина хата
І матінка вийде й зустріне мене
І тим я щаслива ,і тим я богата.

Присядемо з мамою ми на поріг
Хоче мати про все розпитати
І не має святіших у світі доріг
Чим ось ті, що ведуть нас до рідноі хати!
Н.Вовк.

	* С ДНЕМ РОЖДЕНИЯ! ЛЮБВИ! СЧАСТЬЯ! ТВОРЧЕСТВА! УДАЧИ! Пусть ЛЮБОВЬ согревает Каждый день, каждый час. Это чувство бывает Неизвестным для нас. Ты душой её чувствуй, Каждой клеткой, умом - Это тоже искусство, С ним не каждый знаком. Пусть ЛЮБОВЬ чаще светит, И бывает с тобой, И зимою, и летом, Как на море прибой. Пусть в душе СЧАСТЬЕМ будут: Дети, дом и семья, И тебя не забудут Все родные,

  Администрация Блогов@Mail.Ru от всей души поздравляет  Наталия Вовк с днем рождения.

  Вы можете присоединиться к нам, отправив открытку или оставив свои поздравления в комментариях к этой записи.

Паутинкой тонкой уплывает лето
И в осеннем танце кружится листва
В небе, тучки серые, ветерок гоняет
Осень золотая на свой трон взошла.

И немного грустно ,мне прощаться с летом
Провожая взглядом птиц летящих в даль
Желтыми листочками, золотистым цветом
Осень вышивает ,для себя вуаль
Н.ВОВК.

В;ється зелений барвінок в садочку
Соловейко, все щебече тьох та тьох
Місяць бавиться із хвилею в ставочку
Все, як колись,та тільки ми не в двох.

На душу спогади лягли туманом
Сльозою скроплена щока
А вітерець промчавшись яром
Берізку ніжно обійма.

Я дивлюся у очі твоі
Як дивляться зорі в озера
Ти повір,що в хвилини такі
Я здіймаюсь пташиною в небо

До грудей, до твоіх пригорнусь
Скажеш:"Квітами пахнуть коси"
В твоі очі дивлюсь і дивлюсь
Під ноги нам стеляться роси

Твоі ніжні ,ласкаві слова
Хочу чути іх знову і знову
Біля річки стоіть соромлива верба
Огорнувшись в нічну прохолоду.
Н.Вовк.

Рисует ночь на небе звезды
Рисует круглую луну
Бросает в реки изумруды
И расстелает бахрому

И гордо выпрямивши спину
Уйдет под утро в синю даль
И день пройдет по ее следу
Подняв утерянную шаль.
Н.ВОВК.

Як ходила по волошки,там зустріла літо в полі
І незенько уклонилась,аж до самоі землі
А те літечко чарівне,я на його задивилась
І лягло воно спочити в мене на плечі

Я тихесенько стояла,щоб його не розбудити
Бо втомилось бідолашне у турботах день,при дні
Та не довго спочивало ясне літечко на плечах
Встрепенулось,попрощалось,попливло в голубизні

Я одна стояла в полі,сумно в слід йому дивилась
І незванні,теплі сльози покотились по щоці
Раптом з далеку почула голос літа чарівного
"Не сумуй ,я повернуся,щастя поверну тобі!"

Стоит солдат из бронзы вылит
Над другом голову склоня
Он будто бы сейчас из боя вышел
И так стоять остался на всегда


Я этот памятник из детства помню
И помню мамины слова
Он дочка,спас родную землю
Чтоб жить остались ты и я

Он не страшился пуль,ни вражеских снарядов
И за спиной других он не стоял
Он грудью защищал родную землю
Ее своею кровью поливал

Он спал в окопах под открытым небом
Полузамерзший и полуживой
Он победил и стал не победимым
И в памяти живим остался на века!
Н.Вовк.