«Шановні друзі, усі ті, хто зібрався тут, на святому для кожного українця місці, на острові Хортиця. Я так саме, як і ви, хочу провести свято разом з танцями і музикою серед наших людей. Мене питали сьогодні у Гуляйполі і тут – чому я не в Києві, не на Хрещатику, не на параді, на якихось офіційних заходах? Скажу так: З кожним роком все частіше на них бути все важче і неприємніше стояти серед людей, які перетворили свою роботу на суцільну війну заради власних амбіцій проти власних людей. Тому я сьогодні поїхав у Гудяйполе, де відкрили пам’ятник Нестору Івановичу Махну, та приїхав сюди на Хортицю.
І ви знаєте, коли йшов по всьому цьому наметовому містечку, ходив серед людей, вони мене вразили, бо насправді, після поразок, помилок, нездалістю керувати державою, я нарешті бачу очі молоді, які знову повні енергії і віри в те, що в нас буде краще життя. Я пам’ятаю багато людей, які опускали очі, коли згадували про грудневі події 2004 року і про те, як напаскудили навіть й наші вожді нашу народну довіру. Я пам’ятаю як спльовували ми, коли сім місяців виборчої кампанії, яка завершувалася, до речі, тут у Запоріжжі як один голос переміг в парламенті, а в другий день знову почали війну між собою. Я пам’ятаю як всі ми розчаровано замовкали, згадуючи славні, все ж таки найкращі бачення майдану та інших ключових  політичних подій. Сьогодні я знову бачу багато молоді  якої горять очі, які знову готові відстоювати права, разом рости і відбудовувати.
Що я хочу сказати тут на Хортиці? Коли ми обирали у 2004 році нашого президента, розшматованій, розділеній, в пересвареній між собою країні, яку колишня влада і закордонні країни поділили на схід і захід, на північ і південь, і протиставили братів-українців один одному, ми вірили, що Ющенко стане наступним Богданом Хмельницьким, який об’єднає країну. Нажаль так не сталося. Якщо згадувати історичні паралелі, то він став одним із отаманів, які довели країну до руїни. Це той час української історії, коли лівий берег мав свого гетьмана, а правий свого. І дубасили один одного українці аж до того часу поки не втратили державу, здобуту Хмельницьким та його військом. Тут на Хортиці, в той момент руїни, сидів найвідоміший кошовий отаман запорозького війська Іван Сірко, який не кланявся ні право бережному, ані лівобережному гетьману, а підтримував тільки тих, хто думав про людей і про державу. Тому саме тут сьогодні в День Незалежності на Хортиці я хочу сказати – «Народна самооборона» єдина парламентська політична партія, яка свідомо не висуває свого кандидата в президенти, яка свідомо бере приклад з Івана Сірка і підтримає тільки сильного лідера, який буде працювати не на лівий берег і не на правий, а на цілу Україну, для всіх українців. В ці вибори ми будемо вашим оком і вашим голосом. Ми не висуваємо свого кандидата в президенти, бо не хочемо бути черговими кандидатами, які плодяться як кролики, але толку з них все рівно не буде. Ми хочемо, щоби люди почули наш голос, а для цього потрібно, щоб вони нам вірили, тому сьогодні хочу сказати до всіх українців: і я і мої побратими з «Народної самооборони» не беруть участь у виборчій кампанії для того, щоб самих себе поважати і для того, щоб люди, поважаючи нас, почули нас. Цього разу голосуємо тільки після того як подумаємо. Не серцем, не емоціями, не за тих де хто народився і на якій мові говорить, а тільки коли подумаємо і оцінимо, що конкретний кандидат дасть нам і нашій державі. І віримо не словам, а конкретним справам. Я сьогодні не приїхав з готовою відповіддю. Знаю лише одне: ми маємо обрати сильного лідера.
Українська історія, і стара і сучасна, свідчить – якщо слабий лідер, то слаба й держава, яку не поважають у світі, зубожила народ, який не любить своїх правителів, а інколи й ненавидить їх, часто призводить до втрати державності. І хто б як не ставився до української політики, шановні українці, як би ми з вами всі жили, і ким би ми всі з вами були, і про щоб думали і говорили, як би співали і що б їли, якби сьогодні в Кремлі за наш вирішували наші проблеми? Тому ми маємо мати сильного лідера нашої незалежної української держави. Хто ним стане – покаже час, єдине прошу, думайте, аналізуйте, і зробить вибір для себе. Не задля продажних політиків, не задля їхніх амбіцій, а для себе. «Народна самооборона» для всіх кандидатів на престол вам розкаже. І перед тим як голосувати, кожен з вас подумайте не про те, які вони класні, а що вони вам дадуть і яка держава після цього буде. Давайте послухаємо їх, а потім разом подумаємо відсіємо полову, залишимо конкретні справи, які вони зробили і наймемо для влади, для себе нового лідера держави. «Народна самооборона» в цьому буде народним голосом, народним контролем. Ми не підемо на вибори, але скажемо про всіх правду, про тих хто хоче черговий раз прошмигнути до влади, не давши нам гарантії того, що буде служити людям.
Відходячи від сумного хотів би повернутися до свята. Шановні друзі, я дійсно радий бачити багато молоді тут з такими палаючими очима, дякую за теплий прийом. І хотів би побажати вам, щоб цей день народження нашої країни, найбільше свято нашої батьківщини, кожен з нас знову згадав, що все залежить тільки від нас. Все в наших руках і від того як кожен з нас вміє не розпорошуватись, не ощітинюватись, не просити милостині, а стискати руку в кулак. Слава Україні!»